Як
добре те, що смерті не боюсь я
і
не питаю, чи тяжкий мій хрест,
що
перед вами, судді, не клонюся
в передчутті недовідомих верст,
що жив, любив і не набрався скверни,
ненависті, прокльону, каяття.
Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя
своїм стражданним і незлим обличчям.
Як син, тобі доземно уклонюсь
і чесно гляну в чесні твої вічі
і в смерті з рідним краєм поріднюсь.
Ім’я Василя Стуса
стало відоме лише в роки незалежності, коли почали друкуватися його поетичні
твори. А при радянській владі його знали лише ті, хто намагався протистояти
рабській системі.
80-річчя від дня
народження незламного поета, відзначили і
у Шипівській бібліотеці-філії поетичною годиною. Бібліотекар, С.П.
Золота, розповіла про життєвий і творчий шлях Василя Стуса, а користувачі бібліотеки
читали його пронизливі та глибокі вірші: «Україно, ти моя молитва», «Як добре
те, що смерті не боюся я», «Ще вруняться горді Славутові кручі» та інші.
Немає коментарів:
Дописати коментар