До 80 річчя від дня народження В. Стуса

Як добре те, що смерті не боюсь я

і не питаю, чи тяжкий мій хрест,

що перед вами, судді, не клонюся

в передчутті недовідомих верст,

що жив, любив і не набрався скверни,

ненависті, прокльону, каяття.

Народе мій, до тебе я ще верну,

як в смерті обернуся до життя

своїм стражданним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь

і чесно гляну в чесні твої вічі

і в смерті з рідним краєм поріднюсь.

Ім’я Василя Стуса стало відоме лише в роки незалежності, коли почали друкуватися його поетичні твори. А при радянській владі його знали лише ті, хто намагався протистояти рабській системі.

Народився він 6 січня 1938 року на Вінниччині у селянській сім’ї. Дитинство і юність пройшли на Донбасі – його родина переїхала туди у пошуках кращого життя. Закінчивши історико-філологічний факультет Донецького педінституту Стус добре знав, що несе тодішня пропаганда, тому ніколи не корився їй. Свідомо обрав шлях бунтаря, за що загинув у радянському концтаборі у дуже молодому віці.

80-річчя від дня народження незламного поета, відзначили і  у Шипівській бібліотеці-філії поетичною годиною. Бібліотекар, С.П. Золота, розповіла про життєвий і творчий шлях Василя Стуса, а користувачі бібліотеки читали його пронизливі та глибокі вірші: «Україно, ти моя молитва», «Як добре те, що смерті не боюся я», «Ще вруняться горді Славутові кручі» та інші.